Учителі навчають інших і при цьому самі вчаться протягом усього життя. Змінюються програми, з’являються нові методи й методики, тому педагоги проходять обов’язкові курси. Проте цим усе це не обмежується, адже вони повинні вміти розширювати власний світогляд і знаходити щось нове за межами навчального закладу. Як працювати над собою? Які етапи слід проходити під час цього процесу? До кого звернутися по допомогу? Відповіді на ці та інші запитання були обговорені на методичному об’єднанні керівників гуртків на тему "Самоосвіта педагогів у позашкільному навчальному закладі".

       Сучасне суспільство потребує педагога, який володіє високою фаховою кваліфікацією та професійною культурою, здатний об’єктивно осмислювати педагогічні явища та факти, критично оцінювати й творчо перетворювати педагогічну дійсність. Оцінити рівень самоосвіти керівники гуртків могли за допомогою тесту "Оцінювання здатності до саморозвитку та самоосвіти".
        Відповіді керівників гуртків на запитання анкети "Мотиваційний аспект самоосвіти педагога-позашкільника" дали змогу простежити основні мотиви, що спонукають їх до самоосвіти.

       "Анкета, що спонукає педагогів до самоосвіти" сприяла мотивації й саморозвитку педагогів, а з метою проведення самодіагностики труднощів у професійній діяльності педагоги може використали діагностичну карту.
       Отже, проблема самоосвіти стає наразі актуальною. Вона є органічною складовою неперервної педагогічної освіти, що має свої специфічні риси. Її  специфіка полягає в тому, що в процесі самоосвіти суб’єкт та об’єкт освіти є однією особою, а її основний зміст сприяє оновленню та вдосконаленню знань педагога, його умінь і навичок із метою досягнення бажаного рівня професійної компетентності.